varjag_2007 (varjag_2007) wrote,
varjag_2007
varjag_2007

Сага про зелену воду

Ян Таксюр, литератор, публицист

«Віталій Кличко заявив, що вода зеленого
кольору, яка може текти з кранів, не
шкідлива і повністю відповідає нормам
безпеки».
З новин.
«Если вода окрасила себя в зелёный цвет,
значит, она окрасила себя в этот цвет».
Ф.Ницше: «Так говорил мэр столицы».



Коли в суворий вечір понеділка
Замість води пішов зелений струм,
Ми перейшли одразу на горілку
І в роздум впали разом – я і кум.
– Вода – життя! А тут якась отрава! –
Сказав мій кум, а він мені, як брат.
І, наче жителі сусідньої держави,
Гукати стали ми: «Кто виноват?!».
– Якби уся вода пішла із крану,
Тоді б ми знали, хто вчиняє біль.
(Сто п’ятдесят я прийняв із стакану)
Але ж той ворог сплив у Ізраїль!
Зайшов сусід, прихильник Тягнибока,
І версію таку підкинув нам:
– Зелений колір, хлопці, – знак Пророка,
Начальство переводить нас в іслам.
З того сусіда-інтелектуала
Сміялись ми: – Яку дурню нам втер!
А потім кум сказав, ковтнувши сала:
– За всіх мудріший наш столичний мер.
Він особисто цю зелену воду
Ковтав не раз (і все, що в ній пливло).
І не зазнав наш мер від того шкоди,
І наслідків поганих не було.
– Йому здалось! – сусіда пив «Столичну»,
А з неї завжди світла голова,
– Є наслідки! – кричав він іронічно, –
Мер не відчув, а місто відчува!
І тут мені у грудях стало гірко,
Туман розвіявсь, зникли всі табу:
– Я знаю, друзі, то є перевірка,
Яку проводить рідна СБУ.
Слідкує, хто, коли, з якого дому,
Подзвонить в ЖЕК і розпочне ниття,
Безглуздо, безідейно, несвідомо,
Мовляв, зеленим стало в нас життя.
А то є зрада – скарги або стони…
Спускалась ніч, минав суворий день.
І вимкнули ми дружно телефони,
І заспівали радісних пісень!
«За все хороше» пили без турботи,
Аж поки ранок глянув із вікна.
І раптом нам явилася Істота!
Уся зелена і на всіх одна.
Вона сказала: – Мучитись не треба,
Лякатись теж не треба, майне геррн,
Зелене – то є вірус «ПУТІНЕБОЛ».
Він не шкідливий – правду каже мер.
Навіть корисний! Бо, як входить в мозок,
Вже не турбують розміри зарплат,
І взагалі уся житейська проза,
І відкривається оте «кто виноват?»,
Хто винний в тому, що хворіє гривня,
Що нас ведуть вожді без голови,
Що Рада в нас не дуже і чарівна,
І головне – НЕ ВИННІ В ТОМУ ВИ!
І ми вклонились низенько Істоті,
І зникли разом сумніви лихі,
Бо нам здавалось, ныби ми в прольоті
Що розвели нас, як тупих лохів.
І кинулися разом ми до крану,
І в нас текла ота вода жива,
І розум наш дійшов такого стану,
Що хоч убий нас – все нам трин-трава!
І вийшли ми, співаючи, із дому,
І в пісні розчинялася біда:
«И снится нам не рокот космодрома –
Зелёная! Зелёная вода!»



Tags: пост-майдан, постмодерн, поэзия, юмор
Subscribe
promo varjag_2007 september 14, 2015 14:01 71
Buy for 300 tokens
Вы все знаете, что все годы существования моего блога мой заработок не был связан с ЖЖ. Т.е. я не была связана и не имела никаких обязательств материального характера ни перед какими политическими силами и различными группами, кроме дружеских уз и благодарности знакомым и незнакомым френдам,…
  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 1 comment