varjag_2007 (varjag_2007) wrote,
varjag_2007
varjag_2007

Премьер и пенсионер

«А если слепой ведёт слепого, то  
                                               оба упадут в яму».
                                                                            Матф. 15:14.
                                               
«Ленин! Тут и сел старик».
                                          О.Т. Твардовський. «Ленин и печник».
                     
                      Там, де ліс до траси близько,
                      За грибами, на пленер
                      Наш типовий український
                      Йшов собі пенсіонер.
                      Сивий дід, підсліпуватий,
                      Видно, доля нелегка,
                      Принести у рідну хату
                      Захотів хоча б грибка.
                      Бо реформи з кожним часом
                      Коротили йому вік.
                      Раптом – мчить авто по трасі.
                      Стало. Вийшов чоловік.
                      Коло нього охорона:
                      «Колесо! Ремонт! Момент!»
                      Гордий весь, хоч не в погонах:
                      Президент? Не президент?
                      Фейс неголений, одначе,
                      Погляд – де там той удав!
                      Десь дідусь наш його бачив,
                      Та, сліпенький, не впізнав.
                      – Ну, як справи? – каже пан той,
                      Наче б то старий був друг.
                      Дід мовчав. Пляшки з-під «Фанти»
                      Та сміття було навкруг.
                      Потім каже: – Мов холєра
                      Ті реформи, як біда.
                      Чув по радіо прем’єра,
                      Повний, повний він…чудак!
                      Чи народ ще є в запасі?
                      Ну, а цей хай проліта?!
                      Пан завмер і…розсміявся:
                      – От народна темнота!
                      Потім глянув полум’яно
                      (Окуляри в горизонт)
                      – Вір, дідусь, усе за планом,
                      Уряд має свій резон.
                      Ось іще скасуєм пільги,
                      Транспорт, ліки то ж розход!
                      Геть всі виплати пенсійні –
                      Заживе тоді народ!
                      Збільшим вдвоє ціну газу,
                      Тільки б Рада була «за»…
                      Пан зайшовся від екстазу,
                      В дідуся в очах сльоза:
                      – А навіщо це, добродій?
                     Може, всіх одразу в морг?
                     – Діду, ви село та й годі!
                     МВФ бабла дасть в борг!
                     І хмільний від перспективи,
                     Він пішов сідать в авто.
                     Непоголений, щасливий.
                     А старий у слід: – Ви хто?!
                     Як ім'я? Ви, може, геній?
                     Я тоді у вас повчусь…
                     Чує здалеку: – Арсеній!
                     – Сєня?! Тут і впав дідусь.
                    Впав, сердешний, на коліна,
                    Де трава, паркан, дуби,
                    І з натхненням, без упину
                    Став зрізать гриби, гриби!
                    Назбирав силену силу,
                    Підхопився, встав з колін,
                    Вдома склав гриби в посилку,
                    Напис вивів: «У Кабмін»
                    І на пошту! Та у дворі
                    Доганя його жона:
                    – Там же повно мухоморів,
                    Та й поганка не одна.
                    – Помиливсь, я ж той… сліпенький,
                    А грибків же, як лупи.
                    І додав іще старенький:
                    – Гірше, як вожді сліпі.
                    Поведуть сліпих – і в яму.
                    Потім стиснув кулака,
                    Та й пішов на пошту прямо!
                    І тепер ефект чека.
                    На городі і за чаєм,
                    І в гостях десь у куми
                    Дід надії не втрачає.
                    Тож, надіймося і ми…
Ян Таксюр

Tags: руина, социоцид, юмор
Subscribe
promo varjag_2007 september 14, 2015 14:01 71
Buy for 300 tokens
Вы все знаете, что все годы существования моего блога мой заработок не был связан с ЖЖ. Т.е. я не была связана и не имела никаких обязательств материального характера ни перед какими политическими силами и различными группами, кроме дружеских уз и благодарности знакомым и незнакомым френдам,…
  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 5 comments