varjag_2007 (varjag_2007) wrote,
varjag_2007
varjag_2007

CОН У МЕЖИГІР’Ї, АБО КАМ’ЯНИЙ ГОСПОДАР

                               Лупайте сю скалу!..
                                       Іван Франко

Мені приснився дивний сон,
Неначе Янукович
Мов велетень із каменю стояв,
А я, котрий віддав за нього голос,
Тремчу під вітром як тендітний колос,
А далі тисячі таких лохів, як я.
Ми всі, сини мільйонного народу,
В «покращення» повірили на мить,
А він бісовській зграї дав Свободу.
Фашистська повінь! Блазні та уроди!
І велетень не хоче їх спинить.
Бо в мозок кам’яний чи у свідомість, може,
Ідея увійшла, зловивши на гачок –
Що той Червоноокий допоможе,
Що фюрера зі Львова переможе
І у господарі піде на другий строк.
І раптом блискавка! І грім, і голос справжній
Від хмар почувсь, і все аж загуло:
– Лупайте мозок цей, уперті та відважні!
Бо брешуть же технологи продажні!
Кричіть про те в гранітнеє чоло!
І ми до велетня підняли в небо руки,
І кожен став як срібная труба.
– Згадай! – кричали ми, – дітей нещасних муки,
Що катували їх бандерівські падлюки,
Якщо не спиниш тих «свободівських онуків»,
На дім твій, на синів впаде навік ганьба!
– Поглянь! – кричали ми, на рейтинги убогі!
Програєш Сєні чи Боксеру все одно,
Абрам Семенович, що ходить в синагогу,
І той на виборах прокинуть має змогу,
Коротше, с фюрером ідея – то лайно!
– Дивись! – кричали ми, – на Півдні та на Сході
Живе народ твій (не «електорат»).
І хоч кидав його ти і розводив,
Якщо нацистам скажеш твердо «Годі!»,
Як серце оживе його заводів,
Він знов підтримає, як виборець і брат.
І тут, немов тягар чи тяжка ноша
Неначе похитнула монумент,
І він сказав згори: «А як же гроші?
Сім’я, маєток, в банку трохи коштів?»
І сумно позіхнув наш президент.
А ми йому усі заспівчували,
І кожен прикусив собі язик.
Це нам достатньо хліба, там, чи сала,
А от йому потрібно ще чимало,
Бо він же, бідний, вже до того звик!
І тут я виступив, хоч до промов не майстер,
Та всі оратори принишкли в мить оту:
– Ви ж православний, згадайте Боже Царство,
Там – прах усе «міжгірське господарство».
Що скажете ви Господу Христу?»
Мовчав Господар, як могутня скеля,
А всі навкруг збудились до межі:
– До чого вже той Бог? Та що він меле?
Нам вигадки до лампочки на стелі,
Хто має щось конкретне – той кажи!
І знизу, з гущі пролунало слово:
– Як будуть ще п’ять президентських літ,
Прийдуть нові і гроші, і обнови.
І він всміхнувся ледь! А потім знову!
І нам на голови посипався граніт.
Та хмара темная закрила хмарочоси,
І місце, де той велетень стояв.
А ми гадали і гадаєм досі,
Він, справді, посміхнувсь чи нам здалося?
І я, і тисячі таких лохів, як я…

Ян Таксюр

Tags: национализм, поэзия, янукович
Subscribe
promo varjag_2007 september 14, 2015 14:01 71
Buy for 300 tokens
Вы все знаете, что все годы существования моего блога мой заработок не был связан с ЖЖ. Т.е. я не была связана и не имела никаких обязательств материального характера ни перед какими политическими силами и различными группами, кроме дружеских уз и благодарности знакомым и незнакомым френдам,…
  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 6 comments