?

Log in

No account? Create an account
Записи Друзья Календарь Личное дело Предыдущая Предыдущая Следущая Следущая
Дореволюционные украинские открытки по мотивам народных песен - И свет во тьме светит, и тьма не объяла его
Хроники Рагнарёка
varjag_2007
varjag_2007
Дореволюционные украинские открытки по мотивам народных песен
В 1911 году киевское издательство "Время" начало издание серии цветных открыток с репродукциями иллюстраций к украинским народным песням одесского художника Амвросия Ждахи (1855-1927). Всего в течение трех лет было напечатано 28 миниатюр, выполненных в технике акварели, с текстами и нотами популярных песен. Вдохновителем и заказчиком этого уникального издания был выдающийся украинский композитор Николай Лысенко.
 .
ОЙ, НЕ ГАРАЗД ЗАПОРОЖЦІ
Ой, не гаразд запорожці,
Не гаразд вчинили, -
Степ широкий, край веселий
Та й занапастили.
Наступає чорна хмара,
І доідик із неба, -
Зруйнували Запоріжжя,
Було колись треба.
Ой, і хоч гаразд, хоч не гаразд,
Нічого робити, -
Буде добре запорожцям
І під турком жити.



СТОГНЕ ВІТЕР ВІЛЬНИЙ В ПОЛІ
Стогне Вітер вільний в полі
Розхиляє жиіїї.
Козаченька молодого
При дорозі збито.
Стогне вітер, чорну хмару
Несе з полуночі,
В козаченька орли хижі
Випивають очі.
Стогне вітер, реве, виє,
Нагинає лози,
Ламле руки дівчинонька,
Проливає сльози.


 
ЗАСВИСТАЛИ КОЗАЧЕНЬКИ
Засвистали козаченьки
В похід з полуночі,
Заплакала Марусенька
Свої ясні очі.
Не плач, не плач, Марусенько,
Не плач, не журися
Та за свого миленького
Богу молися!
Стоїть місяць над горою,
А сонця немає...
Мати сина в доріженьку
Слізно провожає:
"Іди, іди, мій синочку,
Та не забаряйся,
За чотири неділеньки
До дому вертайся!"
"Ой рад би я, матусенько,
Скоріше вернуться,
Та щось мій кінь вороненький
В воротах спіткнувся.
Ой, Бог знає, коли вернусь,
В якую годину;
Прийми ж мою Марусеньку,
Як рідну дитину!
" Прийми ж її, матусенько,
Всі у Божій волі,
Ой, Бог знає, чи жив вернусь,
Чи поляжу в полі",
"Ой, рада 6 я Марусеньку
За рідну прийняти,
Та чи буде ж вона мене,
Сину шанувати?"
"Ой, не плачте, не журітесь,
В тугу не вдавайтесь:
Заграв мій кінь підо мною,
Назад сподівайтесь!"




ГЕЙ, НЕ ДИВУЙТЕ, ДОБРІЇ ЛЮДИ
Гей, не дивуйте, добрії люди,
Що на Вкраїні повстало!
Що за Дашевим, під Сорочином,
Множество ляхів пропало.
Перебийте просить нсмного,
Сімсот козаків з собою, -
Рубає мечем голови з плечей,
А решту топить водою:
Ой, пийте, ляхи, води-кадюжі,
Води болотяії
А що лигали на тій Вкраїні
Вина та меди ситнії,..
Дивують панки, вражії синки
А що козаки вживають,
Вживають вони щуку рибаху,
Ще й саламаху з водою.
Ой, чи бач, ляше,
Що наш Хмельницький
На жовтім піску підбився?
Од нас, козаки, од нас, юнаки,
Не один ляшок не вкрився.
Ой, чи бач, ляше, як козак пляше
На сивім коні горою.
З мушкетом стане, аж серце в'яне,
А лях од жаху вмирає.
Ой, чи бач, ляше, шо по
Случ наше, По Костяную могилу,
Як не схотіли забунтували,
Та й утеряли Вкра'іну.
Ой, та зависли ляшки, зависли,
Як чорна хмара на Вислі,
Не попустимо ляхви із Польщі
Поки нашої жизності.
Гей, ну, козаки, гей, та у скоки.
Та заберімося в боки:
Загнали ляшків геть аж за Вислу,
Не вернуться й в три роки.


 
ОЙ, НЕ СВІТИ, МІСЯЧЕНЬКУ
Ой, не світи, місяченьку,
Не світи нікому,
Тільки світи миленькому,
Як іде до дому.
Світи йому ранесенько,
Та й розганяй хмари,
А як же він іншу має,
То й зайди за хмари.
Світив місяць, світив місяць,
Та й зайшов за тики,
А я бідна гірко плачу -
Зрадив милий мені.
Або ж мене вірно люби,
Або ж на вік лиши, -
Або ж мої чорні брови
На папері спиши.
Писав же я чотири дні
І чотири ночі.
Та не можу ісписати
Твої карі очі.
Писав же ти на папері,
Пиши на китайці,
Як не змалюєш ти з вечора
То я умру вранці.


 
ОЙ, ЗАПИВ КОЗАК, ЗАПИВ
Ой, запив козак, запив, ой, та запив, загулявся,
Ой, його кінь вороний та на стані застоявся.
"Ой, та коню ж, мій, коню, та ти коню вороненький!
Та коню вороненький, товаришу вірненький!
Ой, порадь мені, коню, де ми будем ніч ночувати,
Де ми будем ніч ночувати, хто нам буде постіль слати?"
Переночуєм нічку в вишневому садочку,
Переночуєм другу в темненькому лугу;
Переночуєм другу в темненькому лугу,
Переночуєм третю в чистім степу, край дороги;
Переночуєм третю в чистім степу при дорозі,
Ой, в степу при дорозі, та на лютому морозі;
Ой, на лютім морозі та при білій березі,
Та при білій березі, облили ж мене сльози.
Ой, та біла ж береза усю нічку прошуміла,
УСЮ ніч прошуміла, щоб головка не боліла.
І головка не болить, а самі сльози ллються.
Од милого людей нема, а од нелюба шлються.
І головка не болить, як і перше не боліла,
Ох, та я ж молоденька усю нічку просиділа.
УСЮ ніч просиділа, дрібні листи писала;
Дрібні листи писала, до милого посилала:
"Ой, прибудь мій миленький, та прибуваймо дому.
Та прибувай до дому, бо тужу я за тобою".


 
ЗА СИБІРОМ СОЛНЦЕ СХОДИТЬ
За Сибіром сонце сходить...
Хлопці, не зівайте,
Ви на мене,
Кармелюка,
Всю надію майте!
Повернувся я з Сибіру,
Та не маю долі;
Хоч, здається, не в кайданах,
А все ж не на волі.
Убогому, нещасному -
Тяжкая робота,
А ще гіршая неправда,
Вічная скорбота!
Маю жінку, маю діти,
Та я їх не бачу!
Як згадаю про їх долю -
Сам гірко заплачу!
Куди піду подивлюся -
Скрізь багач панує,
У розкошах превеликих
І днює й ночує.
Асесори, ісправники
За мною ганяють, -
Більше ж вони людей вбили,
Як я гріхів маю!
Зовуть мене розбійником,
Що людей вбиваю, -
Я багатих убиваю,
Бідних награждаю.
З багатого хоч я візьму, -
Убогому даю;
А так гроші розділивши,
Гріха я не маю.


 
ОЙ, НЕ ЗНАВ КОЗАК ТА НЕ ЗНАВ СУПРУН
Ой, не знав козак, ой, да не знав
Супрун, Як славоньки зажити;
Гей, зібрав військо, славне запорізьке,
Та й пішов орду бити.
Гей, у суботоньку, проти неділеньки,
Супрун із ордою стявся,
Гей, а в неділю, в обідню годину,
У неволеньку попався.
Ой, як почали превражі мурзаки
Козака Супруна в'язати,
Гей, ой став козак, став
Супрун Стиха голос промовляти:
"Не в'яжіть мене, превражі мурзаки,
Назад рученьками,
Гей, хоч виведіть, а хоч винесіть
Мене на Савур-могилу.
Гей, хоч виведіть, а хоч винесіть
Мене на Савур-могилу,
Нехай же я стану подивлюся
На свою рідну Україну".
Висока могила, широка долина,
Сизий орел пролітає...
Гей, стоггь військо, славне запорізьке,
Як золото сяє.



ОЙ, ТРИ СЕСТРИЦІ-ЖАЛІБНИЦІ
Ой, три сестриці-жалібниці
У поход брата виряджали;
Що старшая сестра коня веде,
Середульшая зброю несе,
Сама меншая з братом іде.
"Ой, ти, брате, брате, братику наш,
Та коли ж прийдеш в гості до нас?"
"Набери, сестро, піску в жменю
Та посій його на каменю,
Уставай, сестро, зіроньками,
Поливай пісок слізоньками;
Уставай, сестро, ранесенько,
Проривай пісок частесенько,
А коли пісок той ізійде,
То тоді твій брат в гості прийде".
Ой пішов пісок за водою,
Ой пішов наш брат слободою,
Ой пішов пісок за вітрами,
Та пішов наш брат городами.
Ой нема з піску, нема сходу,
Нема братика із походу;
Ой нема з піску, нема цвіту,
Та пішов наш брат по всім світу.


 
ОЙ, НА ГОРІ ОГОНЬ ГОРИТЬ.
Ой, на горі огонь горить,
А в долині козак лежить,
Порубаний, постреляний,
Китайкою покриваний,
Накрив очі осокою,
А ніженьки китайкою.
А в головах ворон кряче,
А в ніженьках коник плаче.
"Ой, коню мій вороненький,
Товаришу мій вірненький!
Не плач, коню, наді мною,
Не бий землі під собою:
Біжи, коню, дорогою,
Степовою широкою,
Щоб татари не впіймали,
Сіделечка не здіймали,
Сіделечка золотого
З тебе, коня вороного.
Як прибіжиш під ворота,
Стукни, грюкни коло плота;
Як прибіжиш ти в батьків двір,
Заржи, коню, на весь подвір!
Вийде сестра - розгнуздає,
Вийде мати - розпитає:
Ой, коню мій, вороненький!
А де ж мій син молоденький?
- Не плач, мати, не журися -
Та вже ж твій сші оженився,
УЗЯВ собі паняночку -
В чистім полі земляночку.


 
ЧОРНОБРИВЕЦЬ (Очерет лугом гуде)
Очерет лугом гуде,
Сова річкою бреде,
Піднімає сова крильця -
Виглядає чорнобривця.
Чорнобривець іде,
На добридень дає:
Ой, здорова, чорноброва!
Чи ти любиш мене?
Чи я, мати, не доріс,
Чи я, мати, переріс,
Чи не рублена хата,
Що не люблять дівчата!
- Ой, ти, сину, не доріс,
І ти, сину, переріс,
В тебе й рублена хата,
Та не люблять дівчата:
Бо ти тонкий та високий,
І горбатий, кривобокий,
Ще й без верхньої губи,
Як цілуєш, видно зуби.
В тебе стан, як у баби,
Руки й ноги, як у рака,
Очі сірі, як у жаби,
" А сам рудий, як собака.


 
ОЙ, НА ГОРІ ТА Й ЖЕНЦІ ЖНУТЬ
Ой, на горі та й женці жнуть,
А попід горою, долом долиною
Козаки йдуть.
Попереду Дорошенко
Веде своє військо славне запорізьке
Хорбшенько.
Посередині пан хорунжий,
Під ним кониченько, під ним вороненький,
Сильно дужий!
А позаду Сагайдачний,
Що проміняв жінку на тютюн та люльку,
Необачний!
"Гей, вернися. Сагайдачний,
Візьми свою жінку, віддай мені люльку,
Необачний!".
"Мені з жінкою не возиться,
А тютюн та люлька козаку в дорозі
Знадобиться!
Гей, хто в лісі, озовися
Та викрешем вогню, та запалим люльку,
Не журися!"


 
ОЙ, У ПОЛІ МОГИЛА
Ой, у полі могила
З вітром говорила:
"Не вій, вітре буйнесенький,
Щоб я не чорніла!
Щоб я не чорніла,
Щоб я не марніла,
Щоб по мені трава росла,
Та ше й зеленіла!".
І вітер не віє,
І сонце не гріє,
Тільки в степу при дорозі
Трава зеленіє.
Ой у степу річка,
Через річку кладка..,
Не покидай, козаченьку,
Рідненького батька!
Як батька покинеш -
Сам марно загинеш.
Річенькою бистренькою
За Дунай заплинеш.
Бодай тая річка
Риби не плодила, -
Вона ж мого товариша
Навіки втопила.
Бодай тая річка
Куширом заросла, -
Вона ж мого товариша
На той світ занесла!


 
СТОЇТЬ ЯВІР НАД ВОДОЮ
Стоїть явір над водою,
В воду похилився;
На козака пригодонька,
Козак зажурився.
Не хилися, явіроньку,
Ще ж ти зелененький;
Не журися, козаченьку,
Ще ж ти молоденький.
Не рад явір хилитися,
Вода корінь миє;
Не рад козак журитися,
Та серденько ниє.
Ой, поїхав з України
Козак молоденький, -
Оріхове сіделечко
І кінь вороненький.
Ой, поїхав на чужину,
Та там і загинув;
Свою рідну Україну
Навіки покинув.
Казав собі насипати
Високу могилу,
Казав собі посадити
В головах калину.
' Будуть пташки прилітати,
Калиноньку їсти;
Будуть мені приносити
Од родоньку вісті.



ПАСІТЕСЯ, СІРІ ВОЛИ
Пасітеся, сірі води
Де крутії гори,
А я піду до дівчини,
Що чорнії брови.
Пасітеся, сірі воли,
Не бійтеся вовка.
А я піду до дівчини,
Чи змита головка.
Ой, хоч змита, чи не змита,
Аби не набита.
Хоч гладенька, не гладенька,
Аби веселенька.


 
ДОБРИЙ ВЕЧІР ТОБІ, ЗЕЛЕНА ДІБРОВО
"Добрий вечір тобі, зелена діброво,
Переночуй хоч ніченьку мене молодого!"
"Не переночую, бо славоньку чую
А про твою, козаченьку, голову буйную".
"Добрий вечір тобі, ти, темний байраче!
Переночуй хоч ніченьку та волю козачу!".
"Не переночую, бо жаль мені буде, -
Щось у лузі сизий голуб жалібненько гуде.
Вже ж про тебе, козаченьку, й вороги питають,
Щодня й ночі в темнім лузі все тебе шукають".
Гей, як крикне козаченько до гаю, до гаю:
"Наїжджайте, воріженькі, сам вас накликаю!"


 
ОЙ, ТИ, ДІВЧИНО, МОЯ ТИ ЗОРЕ
"Ой, ти, дівчино,
Моя ти зоре,
Попливем, серденько,
Через це море,"
"Ой, ти, козаче,
Ясний соколю,
Зіставайсь, серденько,
Тут ізо мною.
Хай море хлине,
Хай хвиля грає,
А наше щастячко
Буде без краю."


 
У МІСТЕЧКУ БОГУСЛАВКУ
У містечку Богуславку
Каньовського пана,
Там гуляла Бондарівна,
Як пишная пава.
Ой, в містечку Богуславку
Сидить дівок купка,
Межі ними Бондарівна,
Як сива голубка.
Прийшов до них пан
Каньовський
Тай шапоньку ізняв,
Обійняв він Бондарівну
Тай поцілував.
"Ой, не годен пан Каньовський,
Мене цілувати,
Тільки годен, пан Каньовський,
Мене роззувати".
Ой шепнули люди добрі
Бондарівні тихо:
"Тікай, тікай, Бондарівно, -
Буде тобі лихо!".
Ой, тікала Бондарівна
З високого мосту,
Сама ж вона хорошая,
Хорошого зросту.
Ой, тікала Бондарівна
Помежи домами,
А за нею два жовніри
З голими шаблями.
А на тій Бондарівні
Червонії стрічки, -
Куди вели Бондарівну -
Скрізь криваві річки.
А на тій Бондарівні
Червона спідниця, -
Де стояла Бондарівна -
Кривава криниця.
Ой повели Бондарівну
Помежі крамниці.
Прицілився пан Каньовський
З срібної рушниці:
"Ой, чи хочеш, Бондарівно,
Ізо мною жити?
А чи волиш, Бондарівно,
В сирій землі гнити?"
"Ой, волю я, пан Каньовський,
В сирій землі гнити,
Ніж з тобою по неволі
На цім світі жити".
Ой, як тільки Бондарівна
Та цеє сказала,
Ой, вистрелив пан Каньовський -
Бондарівна впала.
'Ой, ідіте до Бондаря,
Дайте батьку знати,
Нехай іде свою дочку
На смерть наряжати',
Ой, посунув пан Каньовський
По столу таляри:
"Оце ж тобі, старий Бондар,
За личко рум'яне.
Ой, на ж тобі, старий Бондар,
Таляриків бочку -
Оце ж тобі, старий Бондар,
За хорошу дочку".
Ой, вдарився старий
Бондар В стіну головою:
"Дочко ж моя, Бондарівно,
Пропав я з тобою!"
Ой, поклали Бондарівну
На тесову лавку,
Доки сказав пан Каньовський
Викопати ямку.
Лежить, лежить Бондарівна
Сутки ше й годину,
Поки сказав пан Каньовський
Зробить домовину.
Ой, вдарили усі дзвони
Музики заграли,
А вже дівку Бондарівну
Навіки сховали.


 
ОЙ, БІДА, БІДА ЧАЙЦІ-НЕБОЗІ
Ой біда, біда чайці-небозі,
Що вивела дітки при самій дорозі.
Киги! Киги! Злетівши вгору,
Тільки втопиться в Чорному морю.
Жито поспіло, приспіло діло;
Йдуть женці жати, діток забирати.
Киги! Киги! Злетівши в гору,
Тільки втопиться в Чорному морю.
- Ой діти, діти! Деж вас подіти?
Чи мені втопиться, чи з горя убиться?
Киги! Киги! Злетівши вгору,
Тільки втопиться в Чорному морю.
І кулик; чайку взяв за чубайку.
Чайка кигичеі - Згинь ти, куличе!
Киги! Киги! Злетівши вгору.
Тільки втопиться в Чорному морю.
А бугай; "Бугу! - гне чайку в дугу.
- Не кричи, чайко, бо буде тяжко!"
Киги! Киги! Злетівши в гору,
Тільки втопиться в Чорному морю.
- Як не кричати, як не літати?
- Дітки маленькі - а я їх мати!
Киги! Киги! Злетівши в гору,
Тільки втопиться в Чорному морю.








ОЙ, У ПОЛІ, ТАЙ У БАРИШПОЛІ
Ой, у полі, ой, у полі, та й у Баришполі,
Там сиділи три козаченьки у неволі:
Один сидить, один сидить
Та за дівчиноньку,
Ой, грає він виграває
В сопілоньку.
Другий сидить, другий сидить
Та за удовицю,
За хорошу, чорнявую, -
Білолицю,
Третій сидить, третій сидить,
Та за мужню жону,
Що не Здума, не згадає
Об своєму дому.
Один каже, один каже:
"Ой, я не боюся,
А я з тою дівчиною Звінчаюся".
Другий каже, другий каже;
"І я не боюся,
Бо я з тою вдовицею
Розплатюся",
Третій каже, третій каже:
"Я, братця, боюся,
Що сам один у неволі Зостаюся".
Бодай ляхи, бодай пани
Та й не панували,
Що вони цю неволеньку
Збудували.
Бодай майстрі, бодай майстрі
Та й не майстрували,
Що такі тісні віконці Попускали.



У ДІБРОВІ ЧОРНА ГАЛКА
У діброві чорна галка
Літаючи кряче.
Чорнобрива дівчинонька
Ходить гаєм плаче.

Теги: , , ,

11 комментарии или Оставить комментарий
promo varjag_2007 september 14, 2015 14:01 71
Buy for 300 tokens
Вы все знаете, что все годы существования моего блога мой заработок не был связан с ЖЖ. Т.е. я не была связана и не имела никаких обязательств материального характера ни перед какими политическими силами и различными группами, кроме дружеских уз и благодарности знакомым и незнакомым френдам,…
Comments
pingback_bot From: pingback_bot Date: November 14th, 2011 02:39 am (UTC) (Link)

Дореволюционные украинские открытки по мотивам народ

User dem_2011 referenced to your post from Дореволюционные украинские открытки по мотивам народных песен saying: [...] Оригинал взят у в Дореволюционные украинские открытки по мотивам народных песен [...]
From: dem_2011 Date: November 14th, 2011 02:54 am (UTC) (Link)

Дореволюционные украинские открытки по мотивам народ

Ваш пост взволновал меня до глубины души! Такое богатство! В советское время издательство "Музична Україна" также выпускало нечто подобное. Песни-листовки были очень популярны, и стоили недорого. А сейчас, оказывается, не выгодно, потому что другая система учета - объем издания, чем больше, тем дешевле, да и за каждое название надо платить в Книжную палату, да и много чего другого. Думаю, Вы и сами прекрасно знаете, в каком сейчас положении находятся наши издательства. Какой был шикарный магазин "Ноты" на Крещатике, его уже давно забрали, "Сяйво" тоже, просто по-бандитски захватили, а сотрудников выгнали на улицу. Полный беспредел! Нет слов, чтобы выразить свое возмущение и огорчение состоянием украинской культуры в государстве с названием Украина. Вот за что надо бороться, а не воевать в детских садах с детьми, у которых "неправильные" имена.

Еще раз огромное Вам спасибо!
varjag_2007 From: varjag_2007 Date: November 14th, 2011 12:01 pm (UTC) (Link)

Re: Дореволюционные украинские открытки по мотивам нар

Вот, если не показывала, про советское книгоиздательство: Советская "русификация" Украины...
From: dem_2011 Date: November 14th, 2011 12:44 pm (UTC) (Link)

Re: Дореволюционные украинские открытки по мотивам нар

Спасибо, прочел с интересом.
ulyta From: ulyta Date: November 14th, 2011 07:31 pm (UTC) (Link)

Re: Дореволюционные украинские открытки по мотивам нар

"Ой, на горі та й женці жнуть" - одна из моих любимых песен:)).
teorusa From: teorusa Date: November 14th, 2011 06:15 am (UTC) (Link)
Какие замечательные открытки с песнями, спасибо огромное!
А я как раз собиралась сделать пост об украинских народных песнях, выпущенных на граммофонных пластинках в 1912-14 годах.
Вот одна из пластинок:



Исполняет И.В.Бондаренко, с аккомпанементом бандуры. А какой замечательный и чистый язык! Я слушаю и наслаждаюсь! А то нынешний галычанский суржик достал уже!




idealist_t From: idealist_t Date: November 14th, 2011 07:18 am (UTC) (Link)
Чудные открытки
balzatul From: balzatul Date: November 14th, 2011 11:01 am (UTC) (Link)
Это joanerges оценит
varjag_2007 From: varjag_2007 Date: November 14th, 2011 12:02 pm (UTC) (Link)
Жаль, не все песни нашла...
varjag_2007 From: varjag_2007 Date: November 14th, 2011 12:05 pm (UTC) (Link)
Когда мне было 13-14 лет, меня жена писателя Ивана Сенченко познакомила с женой Бориса Гмыри. Она жила в пассаже. Она ещемесячно устраивала тематические концерты в его память: в честь какой-нибудь даты -песни с пластинок и исполнении Гмыри. Это было замечательно!
nnikishina From: nnikishina Date: November 14th, 2011 11:45 am (UTC) (Link)
Спасибо огромное! Потрясающие тексты и картинки замечательные. Действительно, как сказано выше, это богатство. К своему стыду большую часть этих песен не знала.
11 комментарии или Оставить комментарий