varjag_2007 (varjag_2007) wrote,
varjag_2007
varjag_2007

Герой Украины Дмытро Павлычко о палачах украинского народа - бандеровцах

После лицезрения у roman_sharp вот этой картинки со стучащими прямо в сердце эпическими  строками Героя Украины Дмытра Павлычка об украинской Жанне д"Арк с псевдо "Юлия Тимошенко", хочешь-не хочешь, вспомнились другие его стихи, такие же чеканные, проникновенные и искренние: о палачах и предателях украинского народа - украинских буржуазных националистах:

О ви, «борці» за Україну!
Я вас ніяк не нахвалю.
Ви вміли підпалити сіно,
І туго затягти петлю

На шиї брата ви уміли,
Гестапівці не розуміли,
На що ви здатні: скупувато
 Платили чемним наймитам...

 Американці — що й казати –
Сьогодні більше платять вам!
Та все-таки й вони не годні
Вас оцінити так як слід.

Не раз ви ходите голодні
І проклинаєте цей світ.
Єдині ми збагнули добре 
І ваше серце "прехоробре"
І ваші «сяючі» уми —
За все розплатимось лиш ми!
         
 ***

Будеш, Україно, 
Довго пам'ятати,
Як тебе карали 
Люті супостати.
Люті супостати,
«Найрідніші діти»,
Що хотіли матір
Кров'ю напоїти.
 
Кров'ю напоїти
Із криниці-рани...
Це тобі, матусе,
Щастя довгождане
 
Щастя довгождане
За неспані ночі,
 Викручені руки,
 Виколені очі.
 
Виколені очі,
Очі-зоряниці.
Будеш пам'ятати
Дерманські криниці!
    ***

Це неправда, що за волю
Ви боролися в ярмі.
Лицеміри! Нашу волю
Убивали ви самі.
 
Це неправда, що за брата
Ви страждали у тюрмі.
Лицеміри! Того брата
Мордували ви самі.
 
Це брехня, що Україну
 Ви любили будь-коли:
Як могли б, то й Україну
У криницю б затягли!
 ***
Під Нью-Йорком
табори військові
Синьо-жовті мають
прапори.

Як убити, з кров'ю,
чи без крові,
вишкіл там ведуть
професори.

Всі вони, майстри
удару в спину,
вішальники, гангстери, збуї,
в боротьбі за "вільну Україну"
пропонують методи свої...

Боже мій, а хто це
їхні учні,
Хто вони, ці блідні
юнаки?
Чи вдихнули в них слова гадючні
кравціви, стецьки,
маланюки?
Повзають вони, як хроби в глині,
Подвиги замовчують сумні -
Той дітей катрупив на Волині,
Ну а той відзначився в Сонгмі...
Дітваки діаспори
гнилої,
Вислухайте поклики мої:
Ваші вчителі--то не герої,
а звичайні вбивці й шахраї...

Виплюйте бандерівську
блекоту,
Вимийте зі свого тіла їдь,
Не служіть ні гунові, ні готу,
А самі собі ви послужіть.


26 декабря 1989 года, газета "Радянська Україна".
***
Москва
Я слышу свист транзисторного змия,
Хрип смерти, крик фальшивого родства…
Но хорошо, что в мире есть Москва,
Что не умру от лжи и от тоски я!

Планету, словно сердце – лейкемия,
Подтачивает ненависть. Слова
Гудят, скрипят, жужжат как жернова,
Дробя надежды и мечты людские.

В коробке чёрной ночи напролёт
Беснуются гиены и гориллы,
Друг другу злобно затыкая рот.

Вдруг – свет Москвы! Все упыри –
В могилы!
В её призывах обретая силы,
Брат брату руку на плечо кладёт.

* * *
Сонце сходило, як жар, багряне
Мов нагріте від вогню боїв,
І на Схід дивились галичани,
На Москву дививсь в надії Львів.

Кров'ю галицька земля полита,
Вся-неначе згарище одно;
А у львівського митрополита
гості п'ють за фюорера вино.

А що перший з них-то із гестапо.
У кашкеті з черепом сатрап,
А що другий-то слуга від папи,
А що третій-то з тризубом раб.

Глухо стукнулись важкі бокали,
Піднялися вгору, повні вщерть.
За народне горе випивали
Разом єзуїт, бандит і смерть....

Tags: антиэлита, литература, национализм, поэзия
Subscribe
promo varjag_2007 september 14, 2015 14:01 71
Buy for 300 tokens
Вы все знаете, что все годы существования моего блога мой заработок не был связан с ЖЖ. Т.е. я не была связана и не имела никаких обязательств материального характера ни перед какими политическими силами и различными группами, кроме дружеских уз и благодарности знакомым и незнакомым френдам,…
  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 17 comments