February 28th, 2008

Аватар ПОБЕДА

Исповедь бывшего солдата батальона "Нахтигаль"

Ув. novoross_73</lj>провел скурпулезную исследовательскую работу по изучению "подвигов" батальона "Nachtigall" во Львове.
Продолжение его работы здесь, здесь, здесь и здесь.

Проведенную работу гармонически дополняют эти свидетельства:

Collapse )
1.
Ми сидимо один проти одного. Розпочати розмову важко обом, з різних причин. Йому вже не раз доводилось отак сидіти вдвох, в одній кімнаті, і згадувати... Здається, до цього вже можна було б звикнути. Вже все давно сказано, висвітлена кожна най менша подробиця. Я не буду його просити поставити підпис під кожним аркушем списаного паперу. І все-таки він хвилюється. Закурює. Проводить рукою по передчасно посивілому волоссю, мовчить. Довго мовчить. Раптом встає, підходить до шафи, виймає якісь папери, книжки, зошити, кладе на стіл.
— Це моя кандидатська дисертація, — каже він.
— Я її майже закінчив. Результат трирічних спостережень. Проблема нова, у нас нею ніхто не займався, була лише одна спроба за кордоном. Але це дуже важливо для хворих, розв'язання цієї проблеми полегшить страждання людей.

І далі, без будь-якого зв'язку, продовжує:
— А так я живу. Це мій кабінет, там — спальня. Всі вигоди, окрема квартира. В сусідній кімнаті спить дитина. Дружина зараз на роботі. Ми обидва
з вищою освітою... І все це дала мені Радянська влада.

Закурює нову сигарету. Рука зрадливо тремтить. По паузі вимовляє, мабуть, найголовніше:
— Мені Радянська влада все простила. Все. Адже я зовсім не знав, що таке Радянська влада. Я не розумів, за ким іду. Прозріння прийшло пізніше... Зрозумійте, як важко мені нести через все життя тягар свого минулого. Брати з рук Радянської влади все те, що вона дає кожному громадянину, користувати¬ся благами Конституції і, думати: чи маю я на це право? Чи зможу за все віддячити? Адже я боровся проти тих, хто дав мені це життя... Важко. Мені простили, а я собі досі не можу простити. Ох, якби ви знали, як я ненавиджу своє минуле, всіх тих, хто штовхнув мене на манівці, хто обдурив мене двадцять років тому... А почалося це так.
2.
Навесні 1939 року йому минуло 19 років. Закінчивши школу офіціантів у Львові, він довгий час шукав роботи і, зневірившись, подався до Кракова. Війна і окупація Польщі гітлерівськими загарбни¬ками застали його офіціантом в одному з казино. Саме тоді почалося його падіння.

Говорити, що до цього привели якісь ідейні переконання, — безглуздя. У нього не було власного світогляду, ніяких ідейних переконань. У політиці він не розумівся. Була тільки мрія повернутися на батьківщину. Про це він думав, цим ділився з товаришами по роботі і якраз цього виявилося досить, щоб попасти в оунівське павутиння.

О, «провідники» з ОУН знали, як знайти шлях до серця самотнього хлопця! Він хотів знати, що діється на Львівщині, возз'єднаній в єдиній Українській Радянській державі, а вони підсилали до нього людців, що повтікали від народної влади, ненавиділи робітників і селян, які вперше стали справжніми господарями власної долі. Він одержував брехливі відомості про становище на Україні. Йому давали відповідну літературу, зверталися до його «свідомості», малювали райдужні перспективи створення «самостійної» України.

На початку 1940 року оунівці посилили розмови про можливість війни з Радянським Союзом і необхідність організації українських націоналістів на боротьбу з «москалями». З цією метою його відправи ли у Криницю, де під керівництвом гітлерівських інструкторів проводилась попередня військова підготовка. В Криниці зібралося понад 200 націоналістичних молодчиків, серед них були і колишні петлюрівці і майбутні бандерівці, люди без роду і племені, які мріяли нажитися на війні, повернути собі втрачені маєтки, землі і парафії, були і зовсім зелені юнаки, обдурені облудною націоналістичною пропагандою.
Через два — два з половиною місяці всіх перевезли до міста Нейгаммер у Німеччині, розмістили у військових таборах. Сюди прибули й інші групи українських націоналістів, сформовані в інших місцях. Всіх їх об'єднали в батальйон під німецькою назвою «Нахтігаль» («Соловей») нібито тому, що солдати батальйону добре співали українські пісні. Була ще одна назва, неофіціальна, — «Український легіон». На той час гітлерівці ще продовжували заігрувати з українськими націоналістами, обіцяли «самостій¬ність».

Батальйон був сформований у складі чотирьох рот, чисельністю близько 1.000 чоловік. Усім видали німецьку солдатську форму. Батальйон очолили гітлерівський офіцер Герцен і один з керівників оунівців — Роман Шухевич. Командирами рот, взводів і відділень були німецькі офіцери, а заступниками — націоналістичні «провідники», які добре володіли німецькою мовою і одночасно виконували обов'язки перекладачів. Перекладали вони тільки накази і часто тлумачили їх по-своєму, щоб часом солдати не подумали, що їх просто-напросто обдурили, перетворивши на гарматне м'ясо. Перекладачі щоразу під¬креслювали особливу «визвольну» місію легіону.

18 червня 1941 року батальйон прибув у район Радимно, на радянський кордон. Тут солдатам сказали, що «Нахтігаль» підготовлений для виконання спеціальних завдань у зв'язку з наступним нападом на Радянський Союз. (В чому полягали ці завдання, сказано не було).

У Радимно всім видали жовтоблакитні нашивки для погонів і металеві значки у формі тризуба, щоб носити на лівій стороні грудей.
Після нападу гітлерівської Німеччини на Радянський Союз батальйон пішки рушив через Яворів до Янова, куди прибув 29 червня. В боях батальйон участі не брав.
У Янівський ліс, де тимчасово розташувався батальйон, прибув представник командування, офіцер у чині капітана, прізвище якого скоро стало відоме багатьом солдатам «Нахтігаля». Віднині всі розпорядження надходили від нього. Він став натхненни¬ком, ідейним керівником батальйону.
Його прізвище було Оберлендер.
3.
Пачки сигарет вистачило тільки на початок розмови.

Я хочу уявити собі співрозмовника таким, яким він був дев'ятнадцять років тому... Фотографії? Ні, не збереглися. Був молодим, безвусим. Був струнким, військова форма пасувала йому. В голові були захоплюючі думки — пройтися вулицями Львова, щоб усі подивились на нього, який він ладний, а потім поїхати в рідне село і покрасуватися там. Майбутнє вважалося чимсь героїчно-романтичним. Так, так. Саме цією примарною, брехливою романтикою націоналісти отруювали свідомість молоді, а потім цупко тримали її в своїх руках...

Коли стало відомо, що до Львова вже вдерлися передові військові частини, батальйон дістав наказ пройти через місто в стройовому порядку з українськими піснями. В місті батальйон розташувався в різних районах. Взвод, в якому він знаходився, розмістили на території газового заводу. Було це 30 червня 1941 року. І в той же день з взводу була відібрана група кадрових націоналістів для виконання спеціальних завдань. Його залишили нести караульну службу.

В групі були заступник командира взводу Григорій Лущик, Іван Паньків, Василь Панчак. Через чотири—п'ять днів група повернулась в казарму. Лущик відкрито вихвалявся своїми «подвигами», розповідав про те, що разом з ними були і націоналісти в цивільному, заздалегідь закинуті гітлерівцями на територію Радянського Союзу з диверсійними завданнями. Разом вони проводили арешти представників польської інтелігенції та всіх тих, хто співчував Радянській владі. Заарештованих розстрілювали. Лущик розповів, що він особисто брав участь у розстрілі польських учених на Вулецькій горі. Серед скатованих запало в пам'ять прізвище видатного вченого професора Бартеля, колишнього прем'єр-міністра Польщі. Не було жодних сумнівів, що акція по знищенню польської інтелігенції входила у фашистські плани поневолення слов'янських народів і була заздалегідь підготовлена отими цивільними, що входили в п'яту колону.

Вбивці смакували свої злодіяння, які вчиняли під покровом ночі. Вони хвацько розповідали, як хапали старих і молодих, жінок і дітей за наперед складеними списками. Як допитували, катували і стріляли в потилиці.

Через кілька днів взвод перевели на Стрійську вулицю, де зібрався весь батальйон. Вперше мій співрозмовник був присутній при розстрілі. Один з офіцерів батальйону знущався з колишньої студентки політехнічного інституту, а потім поставив її під стінку і тут же застрелив.

Був тут і Оберлендер. Він передав новий наказ: вирушити на Золочів...
Співрозмовник замовкає.
—Що ви робили в Золочеві?
— Охороняв табір військовослужбовців.
— Охороняли?
Відповіді нема.
— Що було з полоненими?
— Ви знаєте самі...

Так. Знаю. Недавно про це повідомили газети.

Колишній гітлерівський генерал Отто Корфес на сторінках «Берлінер цейтунг» підтвердив участь Оберлендера у масовому знищенні радянських і польських громадян. Генерал особисто бачив, як о 2 годині ночі в Золочеві нахтігальці розстрілювали чоловіків, жінок і дітей, кидали в ями п'ятиметрової глибини і довжиною близько 20 метрів. Поранених добивали на землі ручними гранатами.

Криваві сліди лишав батальйон Оберлендера. Він діяв за детально розробленим планом. Гори трупів ні в чому не винних людей, передусім інтелігенції, залишалися там, де пройшли його «солов'ї». Руками націоналістичних запроданців він розчищав «життєвий простір» для божевільного фюрера.

Після Золочева — Тернопіль. Вісімдесят нахтігальців сідають на велосипеди і їдуть через Волочиськ до містечка Сатанова. Інші рушають до Михальполя, бо були відомості, що там залишилися сім'ї радянських працівників.

До Сатанова взвод прибуває вночі. Навколо виставляються патрулі з наказом нікого не випускати, розстрілювати на місці. Керує «операцією» заступник Шухевича Василь Сидор. У нього в руках списки. Він вривається в квартири і стріляє в усіх, кого зустрічає. Помилування нема нікому.

Ось з хати вибігла злякана дитина, бігає по подвір'ю, шукає, де б заховатися. З хати виходить Сидор. Він спокійно наближається до дитини, яка притулилась до стінки. На дитині одна сорочечка. Маленькі босі ніжки виділяються на чорній землі. Сидор поволі наближається. Дитина бачить в його руці пістолет, кричить «Мама!», і в цей час Сидор стріляє просто у відкритий ротик.

Хтось розбуджений стріляниною відкрив вікно. Куля в голову, і кров стікає по стіні.
Трупи на вулицях, сходах, у квартирах, на ліжках. Сотні трупів.

Після Сатанова — Юзвин. Є випадки втечі з батальйону. Може, совість заговорила; може, страх за те, що колись доведеться відповідати. До того ж до гітлерівського командування доходять відомості про сепаратистські настрої оунівців. Воно вирішує припинити небезпечну для себе комедію з «самостійністю».

З Юзвина батальйон відправляють спеціальним поїздом до Кракова, звідти — у Нейгаммер. Тут батальйон роззброюють. Найбільш запеклих голово¬різів відправляють у спеціальні каральні частини для боротьби з партизанами у Білорусії і на Україні.
4.
Сповідь закінчена. Тепер залишається назвати прізвище мого співрозмовника. Він це розуміє і чекає запитання. Якщо це потрібно для викриття Оберлендера, він може виступити свідком і сказати про все прилюдно. Він згодний дати писані свідчення. Але...
Я розумію це «але». Він спокутував свою провину. Батьківщина простила йому злочин, вчинений 19 років тому. За ці роки він закінчив радянську вищу школу, став іншим. Свої знання він віддає народові.
Чи варто називати прізвище людини, яку знають такою, якою вона є зараз, і не знають її минулого?

Розповідь є ще одним обвинуваченням нахтігальців та їх ідейного керівника і натхненника, кривавого ката нашого народу Теодора Оберлендера.

Вона є ще одним обвинуваченням українських буржуазних націоналістів, які у звірячій ненависті до свого народу заливали рідну землю ріками крові.

Записав Ол. ПОДЧЕКАЄВ.


Продолжение следует... 
promo varjag_2007 september 14, 2015 14:01 71
Buy for 300 tokens
Вы все знаете, что все годы существования моего блога мой заработок не был связан с ЖЖ. Т.е. я не была связана и не имела никаких обязательств материального характера ни перед какими политическими силами и различными группами, кроме дружеских уз и благодарности знакомым и незнакомым френдам,…
Аватар ПОБЕДА

УКРАИНЦЫ - НОВАЯ ВЫСШАЯ РАСА


Издание главного фашиста Донеччины и близкого друга Виктора Ющенко утверждает, что украинцы - новая высшая раса:
UKR_VYSSHAYZ RASA
Прагнення українців до владарювання - споконвічне. Лише на незначний історичний час це прагнення трохи пригальмували за допомогою жидів сусідні нації - поляки, росіяни. Свій ідеал наші предки завжди будували не на розумінні слабкого, а на волі сильного. Наші славетні предки - арійці мали віру у вищий тип людини і ніколи не зрівнювали себе з нижчими істотами. Для них не існувало проблеми влади - накопичення сил, зросту. Це було так само природньо, як і пити, дихати, ходити. Для нас, знешкоджених жидівським християнством та іншими прожидівськими релігійними системами, вже існує така проблема. Ми стали більше покладатися на розум, аніж віру в силу; вихваляємо гнилу інтелігенцію і принижуємо дух вояків. Більшість членів нашої нації стали нігілістичне ставитися до влади, навіть вираз вигадали - "не вляпатися у владу". Це небезпечно, адже при відсутності вольових проявів до влади істота (навіть сильна духом) перетворюється у слабку та деградує. На цьому історичному шляху ми, українці, повинні проявити холодну жорстокість. Ідеал людства ми повинні бачити лише через власне владарювання ним. Власна конструкція всесвітнього улаштування повинна стати домінантою нашого буття! На випрацювання такої домінанти нація концентрує весь свій потенціал. Саме тут криється той критерій розмежування націй на вищі - пануючі, і нижчі - рабські, плебейські. Ті нації, які здатні проявити волю і реалізувати свій потенціал, і стають арійськими. Сьогодні жиди через форму українського панславізму намагаються випрацювати для української нації відповідну волю й віру. Але це такий самий штучний елемент вищості, як і вже відпрацьований італійський фашизм, німецький націонал-соціалізм, російський комунізм. Форми, конструйовані жидами для інших націй - лише тактичні розробки владарювання на певний час. Нас, українців, турбує лише стратегічне панування на віки вічні. Жидівські доробки, якими б влучними вони не були, не можуть задовольнити нас. Українська ідея всесвітнього панування, втілена через форму українського месіянізму, веде всіх нас до перемоги над слабким світом. Наша власна воля, наша віра арійська - порятунок сильних посеред слабких.
Аватар ПОБЕДА

Окультурились, теперь почти как люди...

Сейчас "канал безчесних новин" транслирует в прямом эфире круглый стол на тему "Евроинтеграция Украины". Самым примечательным является то, что все парвеню украинские украинские дЭмократические политики выступают на аглицком наречии и их для "маленького украинца" биомассы переводит переводчица с диким дияспорным акцентом. 

Одним словом: ""Німець скаже: ви слов'яни, - слов'яни, слов'яни - славних прадідів великих правнуки погані.
Німець скаже: ви моголи, - моголи, моголи - золотого Тамерлана онучата голі".
Аватар ПОБЕДА

НАТОвский корабль под британским флагом в Севастополе встретили массовыми протестами

                            
 27 февраля, в 7 часов утра в Севастополь вошел эсминец королевских ВМС Великобритании "Эксетер", который был встречен массовым протестом представителей партий, общественных организаций и рядовых горожан.

Как сообщает корреспондент ИА REGNUM, несколько десятков активистов Прогрессивной социалистической партии Украины (ПСПУ), Крымской молодежной организации "Прорыв", ряда других пророссийских общественных организаций с плакатами "НАТО - вон!", "Севастополь - город Русской славы!" и со своей символикой показали свой протест на молу еще при входе корабля в бухту.

Затем они переместились в район Графской пристани, где собралось на протест уже несколько сот человек. Они требовали от руководства страны отзыва "незаконного письма 3-х о вступлении Украины в НАТО" и прекращения нагнетания напряженности на Украине.

"Если сегодня образно описать ситуацию на Украине двумя словами, то правильнее всего будет - средний палец. Этот перенятый "оранжевыми" у американцев жест является сегодня главным невербальным инструментом во всех внутриукраинских спорах. Глава МВД Луценко после взаимного обмена этими жестами с мэром Киева Черновецким прямо в Секретариате президента устроил публичное побоище.

Collapse )
Аватар ПОБЕДА

Мойдодыр на украинском...

Пиарю после окончания пароксизма горького хохота Пишет Дерсу Узала в тайге укрополитики
Шкіромий

Переклад з рос. Олександра Тарасенка,
серпень 1993 р.

Простирадло - утікало,
І білизна - хай їй грець,
І матрасик, мов карасик,
Від мене забрався геть.

Я за мапу - мапа в шафу,
Я за пензлик - той нишком
І сховався під ліжком.

Я хочу поїсти сало,
Відрізаю шмат чималий,
Але кляті ті шмати
Від мене - під три чорти.
Collapse )
http://shorec.livejournal.com/879192.html
Аватар ПОБЕДА

Ющенко и оранжевые всегда говорили правду!!!

 Хочу защитить Виктора Ющенко и его фашистскую нашистскую команду от обвинений во лжи. Я не говорю о такой мелочи, как выполнение самовыдвиженцем Ющенко своей предвыборной программы "10 шагов навстречу людям", или к примеру, уже подписанный на оранжевом майдане указа о защите русского языка. Нее-ет! Речь идет о забытом населением обещании оранжевой власти, даденом в 2005 году году во время Вильнюсского саммита НАТО руководству Альянса и лично генсеку дорогому Дж. Бушу-м к 2008 году привести Украину в НАТО.

Вот, к примеру, заголовок одного из изданий от 21 апреля 2005 г. по результатам саммита: "Украина берет 3 года на реформирование для членства в НАТО" (http://korrespondent.net/ukraine/politics/119903). 

Интересы обязательства, которые взяла тогда на себя Украина.:

Стали известны детали Плана целей Украина-НАТО, который вступил в силу в апреле на саммите Альянса в Литве, передают Українські новини. В частности, Украина обязалась перед НАТО преобразовать Внутренние войска МВД в Республиканскую гвардию Украины в уже декабре этого года.  Ответственным за преобразование назначено МВД...

В Плане целей не указаны подробности преобразования.

Украина обязалась перед НАТО обеспечивать безопасность транзитных нефтепроводов и газопроводов. Ответственными за это назначены Министерство топлива и энергетики, а также Национальная акционерная компания "Нафтогаз України". в  частности, Украина обязалась создать электронную систему охраны нефте- и газопроводов. 
Сроком выполнения обязательства указан 2005 год. 
Украина также обязалась перед НАТО создать Международный центр миротворчества и безопасности в декабре. 
Центр должен быть создан на базе Яворовского общевойскового полигона Западного оперативного командования (Львовская область). 
Ответственным за преобразование назначены Министерство обороны и Министерство иностранных дел. 
Власти Украины также пообещали Альянсу проводить мониторинг отношения населения к евроатлантической интеграции.

Американский  смотрящий посол порадовал сегодня украинское руководство, что вероятность, что Украину позовут к ноге в НАТО уже на апрельском саммите весьма высока.